Особистість Г.Распутіна в дослідженнях істориків різних часів отримала суперечливу оцінку. Він, в певній мірі тримав під своїм контролем, безперечно, вертикаль державної влади й впливав на розстановку керівних посад. До цієї думки схильні всі дослідники
Григорій Ефімович Распутін народився (1872-1916р) в Покровській слободі Тобольської губернії (нині Тюменська область Російської федерації). Дитинство провів у своїй слободі, з юності допомагав батькам у господарстві. Мав сильний вольовий характер. Постійно прагнув зверхності. Здебільшого його вчинки були зухвалими, непередбачуваними.

Распад великой социалистической державы, Советского Союза, стал одним из самых впечатляющих событий истории ХХ века, грандиозной драмой, изменивший судьбы миллионов людей. Эта драма не оставила никого равнодушным – но суждения современных социологов подчинены интересам политических партий и не могут считаться объективными. Большинство участников событий еще не остыло от борьбы, которая продолжается на страницах прессы и научных изданий. Очевидно, что столь грандиозные события нельзя здраво оценить с такой короткой исторической перспективы – ведь большое видится только на расстоянии. Эта статья представляет собой попытку взглянуть на социализм в самом широком историческом контексте, в масштабе веков и тысячелетий – только так можно сформировать объективный подход к подобной проблеме.
Историкам, изучающим истоки марксизма, хорошо известно, что социалистическое учение создано не К. Марксом и даже не Ж.-Ж. Руссо. Известный марксист К. Каутский посвятил много лет жизни доказательству того, что корни идеи социализма – в древности, что ее истинными создателями были еще Платон и Иисус Христос [Каутский, 1924]. В своем фундаментальном труде "Происхождение христианства" он внимательно разобрал возражения, которые приводились в противовес идее о существовании социализма в раннехристианской общине и признал их "рядом недоразумений, отговорок и построений, не имеющих никакой опоры в действительности" [Каутский, 1930, с. 286]. Нельзя не признать, что в его рассуждениях есть доля истины: известно, что первые последователи Христа жили социалистическими коммунами. “Все же верующие были вместе, – говорится в “Деяниях апостолов”, – и имели все общее: и продавали имения и всякую собственность и разделяли всем, смотря по нужде каждого” (Деяния, 2, 44-45). Очевидно, что истоки социалистической идеологии, ценностей уравнительности, коллективизма, централизованного распределения берут начало в глубине веков. Ее влияние на государственное устройство и социальную организацию можно засвидетельствовать еще в древности.

Первая четверть XVIII в. была временем больших и серьезных преобразований, которые коснулись практически всех сторон жизни России (социально-экономической, политической, культурной и религиозной). Реформы Петра I содействовали образованию абсолютистской монархии, предпосылки для которой зародились значительно ранее. В это время был создан административный бюрократический аппарат. Значительные успехи были достигнуты и в области внешней политики. Взятие Азова открыло доступ к южным морям, выход к Балтийскому морю вернул стране древнерусские земли и поднял международный авторитет России.
И наконец, именно в первой четверти XVIII в. были учреждены специальные учебные заведения и Академия наук (1725 г.). Стала издаваться газета, посылались экспедиции для обследования страны. Правда, в средних учебных заведениях, появившихся при Петре Великом, история как особый предмет не преподавалась. Такого предмета не было в программах цифирных школ и Школы навигационных наук, только в частной школе Феофана Прокоповича предусматривалось преподавание истории. Появление светских учебных заведений, введение более легкого для восприятия гражданского алфавита, распространение печатных светских книг...

Дещо про історію Росії
Майбутній територіальний центр, або «родіна» московитів (росіян ще тоді не було) – Волго – Окське межиріччя, яке в той час було споконвічною землею мері, муроми, мордви, що знаходилися далеко поза Руссю, хоча в межах самої Руської держави. Цих фактів не могли оминути історики, що намагалися б навмисно не заглиблюватися в цю тематику. Тодішня схема відтворення історії давала таку можливість, бо опиралися на генеалогічну ідею, тобто відображала діяння представників пануючого роду – Рюриковичів. У контексті цієї схеми мимохідь згадується про долю корінного населення, але без заглиблення в цю вельми небезпечну для державної ідеології тему.
Окреслимо головні події доленосного ХІІ ст. . У середині ХІІ ст.

Образ Сталіна
Мало кому відомо, що в маленького Йосипа батько був п’яницею, який дуже сильно знущався над його матірю. Йосип ріс на жорстокості грузинського життя, навіть після того як він виріс він не простив батьку образ над матірю та над ним самим. Коли Йосип вчився на 2 курсі духовної семінарії він пізнав смак зради друга, який насміявся над його не достатками. В дитинстві його мало не переїхав кінь, хазяїн якого дуже сильно спішив. Всі ці події негативно вплинули на психіку вождя. На поч. 20ст він приймає участь в підривах, грабунках, підпалах. Декілька разів сидів за це у в’язниці.
Вже після вступу у партію Йосип знайшов своє призначення – він мріяв про посаду лідера, якого будуть боятися мільйони. Вже з приходом до влади Сталін(Джугашвілі) почав розправлятися зі своїми колишніми побратимами, опонентами. Всі хто були з ним пліч-о-пліч декілька важкий років загинули в...

Влітку 1688р Москва вирішила відновити війну з османами. В Москву почали приходити звернення прямо з східно-православного світу, поколонізованого османами. Від колишнього константинопольського патріарха Діонісія , позбавленого свого чину за дружбу з Росією, прибув архімандрит Ісайя. Він привіз грамоту від імені всіх вселенських патріархів, в яких викладувалось теж, що і в грамотах римського імператора і Венеціанської республіки, про те що настав час йти на османів, боротися з ними, про те що османи захопили частину християнського світу, і всі християни прагнуть вести війну з невірними. В 1689р відбувся 2 Кримський похід який закінчився не вдало. За наказом Софії генерал Шакловитий мав вбити Петра, але Петро втік в Троїцю Згодом влада Софії та її ставленика Голіцина була повалена, Петро, підтриманий полком стрільців захопив владу, при цьому відправивши Голіцина та його соратників на схід, а сестру в монастир.