1) Візантійська імперія, фактично, єдина держава в якій у ІХ продовжувало панувати рабство (рабів використовували майже всюди: і в селах, і в містах, відомі випадки коли раби воювали за інтереси Візантії);
2) Збільшення чисельності париків (залежних селян) було не на руку імперській владі та чиновницькому апарату, тому що це призводило до зменшення кількості стратіотів, а це в свою чергу негативно позначувалось на боєхдатності візантійської армії, яка вела постійні війни;
3) Імператор та знать намагались зберегти дрібне землеволодіння напротивагу великому землеволодінню, тому що феодали встановлювали свої закони на своїх землеволодіннях і не були зацікавлені у веденні війн та поповненні імператорської скарбниці;
4) Процесу феодалізації посприяли і зовнішні чинники, які відрізнялись від Західноєвропейський:
По-перше – Візантії вдалося зберегти свою незалежність, незважаючи на тиск словян, печенігів, арабів та болгар;
По-друге – європейський світ зазнав нашестя варварів, Візантія його також зазнала, але їй вдалось втриматись на плаву;
По-третє – постійні війни з арабами
5) Ще одним чинником, який двояко посприяв на процес феодалізації був іконоборчий рух.
6) У Візантії не існувало чіткої васально-сеньйоріальної залежності, яка існувала в тогочасній Європі (або продовжувала розвиватись або вже існувала на той час( Наприклад: території сучасної Німеччини, Франції, Італії, в Англії цей процес завершиться пізніше)
Отже, врахувавши ці особливості можна зробити висновок, що Візантійська імперія була державою, яка не була зацікавлена у швидкому процесі феодалізації, за своєю структурою вона відрізнялась від європейських держав.
Використана література: Балух.Коцур "Історія середніх віків том І"
Карпов "История средних веков в 2 томах"