Майбутній імператор народився 3 листопада 1852 року, і був сином імператора Комей та його фрейліни з роду Накаяма. Про його дитинство відомо небагато, і ці дані досить суперечливі: деякі джерела стверджують, що він був сильним, і любив займатись сумо, інші стверджують ніби він навпаки часто хворів. У 1860 році його було оголошено офіційним спадкоємцем престолу.
Це були важкі роки для Японії: США змусило країну підписати невигідні торгові договори, а в середині її розривали міжусобні війни. Необхідність реформ усвідомлювали деякі японські самураї,сами вони стали опорою Муцухіто, і допомогли йому утвердити в Японії верховну владу імператора. Молодий правитель оточив себе розумними і досвідченими радниками які допомогли йому розумно реформувати країну.

Особистість Г.Распутіна в дослідженнях істориків різних часів отримала суперечливу оцінку. Він, в певній мірі тримав під своїм контролем, безперечно, вертикаль державної влади й впливав на розстановку керівних посад. До цієї думки схильні всі дослідники
Григорій Ефімович Распутін народився (1872-1916р) в Покровській слободі Тобольської губернії (нині Тюменська область Російської федерації). Дитинство провів у своїй слободі, з юності допомагав батькам у господарстві. Мав сильний вольовий характер. Постійно прагнув зверхності. Здебільшого його вчинки були зухвалими, непередбачуваними.

1)Французькі сеньйори володіли землями, які в декілька разів перевищували володіння короля (наприклад: Бретань, Фландрія, Аквітанія);
2)Обмежені економічні можливості короля;
3)У Франції, порівняно з іншими державами того часу, діяв принцип «васал мого васала, не мій васал»;
4)Відсутність сильної верстви вільного селянства;
5)Королівська влада мала виборчий характер;

1) Візантійська імперія, фактично, єдина держава в якій у ІХ продовжувало панувати рабство (рабів використовували майже всюди: і в селах, і в містах, відомі випадки коли раби воювали за інтереси Візантії);
2) Збільшення чисельності париків (залежних селян) було не на руку імперській владі та чиновницькому апарату, тому що це призводило до зменшення кількості стратіотів, а це в свою чергу негативно позначувалось на боєхдатності візантійської армії, яка вела постійні війни;
3) Імператор та знать намагались зберегти дрібне землеволодіння напротивагу великому землеволодінню, тому що феодали встановлювали свої закони на своїх землеволодіннях і не були зацікавлені у веденні війн та поповненні імператорської скарбниці;

Чи була можливість у «Священної Римської імперії» стати централізованою державою?
Населення територій сучасної Німеччини на IX-XIст не було однорідним. Там проживали і слов'яни(на сході), на півночі землі Німеччини були зайняті норманами, та і саме германське населення не було однорідним. На чолі кожної землі: Баварської, Лотарингської та інших стояли свої племінні володарі які були своєрідними феодалами на своїй території. Королі (а згодом імператори) намагались навколо себе створити централізовану державу. Так, шукаючи підтримки вони пішли на компроміс з церквою, надавши їй, фактично, виконавчу владу. При цьому ігнорувались інтереси нижчих верств та середніх класі, перш за все тогочасної общини, дрібних феодалів. Вже починаючи з Оттона І німці намагаються тримати в покорі Італію.

Болгарское национальное Возрождение в XVIII-первой половине XIX в.
Изменения в положении болгарских земель в XVIII в.
Восемнадцатое столетие перевело назревшие противоречия во внутри- и внешнеполитическом положении Османской империи в фазу всеобъемлющего структурного кризиса. Его содержанием был чрезвычайно медленный и крайне болезненный переход турецкого государства к новым формам социально-экономической и политической организации, а внешний контекст составляло окончательное втягивание Турции в хитросплетения Восточного вопроса.

Релігійно - політична реформа Аменхотепа IV (Ехнатона)
Ще за життя Аменхотепа III фараоном став його 17-річний син Аменхотеп IV, матір’ю (Ехнатона) якого була цариця Тія, донька провінційного жерця, до того ж із домішкою нубійської крові в жилах. Тія добре зналася в політиці, була розумною і вольовою жінкою й усіляко допомагала своєму чоловікові у вершенні державних справ. Аменхотепа IV, свого сина, вона одружила з вродливою і розумною Нефертіті, ім’я якої означало "Прекрасна прийшла".

В канун Люблинской унии в Беларуси обитало 1800 тысячи жителей, коие по своему социально-экономическому положению делились на 3 сословия: шляхта, крестьяне и мещане. Шляхетское сословие делилось на группы по финансовому состоянию и политической роли в государстве. Наиболее солидными были двадцать 9 магнатов, имевшие по 1000 деревенских «дымов», составляли 0,7% землевладельцев и обладали 42% деревенских хозяйств. Самой множественной категорией была небольшая шляхта, которая содержала более 3 тысячи человек и в господствующем сословии составляла более 70%, хотя в ее руках было лишь 28% крестьянских хозяйств. Небольшая шляхта составляла ключевую часть армии ВКЛ. Шляхта была перекрытым сословием и строго оберегала собственные ряды. Самым многочисленным сословием общества было крестьянство.

Життєпис та політична діяльність Радована Караджича.
Сьогодні в Гаазькому трибуналі триває судовий процес над колишнім лідером боснійських сербів – Радованом Караджичем. Його звинувачують у здійсненні злочинів проти людства, організацією масових вбивств, пропагандою міжнаціональної ненависті, та етнічних чисток.
Оцінка діяльності цієї людини у світовому суспільстві надзвичайно неоднозначна: одні вважають його злочинцем, організатором геноциду мусульман у період Боснійського міжнаціонального конфлікту 1992-1995 років, інші – вважають його героєм та захисником сербської нації.
Американський політик Річард Холбрук так прокоментував арешт Караджича: «Найстрашніша людина світу – європейський бен Ладен – нарешті був впійманий».

Розповідь про стрімкий та дуже геніальний розвиток Великої Римської Імперії.
Рим з’явився як один із землеробських полісів на південній периферії етруського світу. На протязі 6 століття до нашої ери він був під владою етрусків. Невелика кількість пам’яток цього періоду є складовою частиною цивілізації етруського типу. Потім почалася повільна, але тривка експансія Риму, що знаходився на кордоні двох великих італійських цивілізацій: етрусків і Великої Греції. Ця експансія привела Рим не тільки до визволення, але й дозволила йому зайняти ключові позиції в Центральній Італії.