Російська імперія та національні рухи
Протягом усього свого існування Росія жила в страху перед націольнаним пробудженням народів імперії. Вона на словах стверджувала неподільну єдність російського народу і так будувала свою історію Спроби окремих народів розвивати і плекати національні культури (в їхньому розумінні), в даному випадку українську і білоруську, розццінювалися, як посягання на єдність російського народу. Але візьмемо, для прикладу, народ, обєднаний не штучною, а органічною єдністю. В Німеччині, про неї йтиме мова, існувало та й існує багато діалектів, котрі значною мірою відрізняються один від одного. І єдина німецька література появилася не так давно. Основою її стала німецька мова, якою говорив і переклав Біблію відомий діяч Реформації Мартін Лютер (1483-1546р). Німці люблять свої говірки, плекають їх і користуються ними на письмі і в спілкуванні. Їм на думку не спадає, що діалекти можуть загрожувати німецькій єдності...

Первая четверть XVIII в. была временем больших и серьезных преобразований, которые коснулись практически всех сторон жизни России (социально-экономической, политической, культурной и религиозной). Реформы Петра I содействовали образованию абсолютистской монархии, предпосылки для которой зародились значительно ранее. В это время был создан административный бюрократический аппарат. Значительные успехи были достигнуты и в области внешней политики. Взятие Азова открыло доступ к южным морям, выход к Балтийскому морю вернул стране древнерусские земли и поднял международный авторитет России.
И наконец, именно в первой четверти XVIII в. были учреждены специальные учебные заведения и Академия наук (1725 г.). Стала издаваться газета, посылались экспедиции для обследования страны. Правда, в средних учебных заведениях, появившихся при Петре Великом, история как особый предмет не преподавалась. Такого предмета не было в программах цифирных школ и Школы навигационных наук, только в частной школе Феофана Прокоповича предусматривалось преподавание истории. Появление светских учебных заведений, введение более легкого для восприятия гражданского алфавита, распространение печатных светских книг...

Дещо про історію Росії
Майбутній територіальний центр, або «родіна» московитів (росіян ще тоді не було) – Волго – Окське межиріччя, яке в той час було споконвічною землею мері, муроми, мордви, що знаходилися далеко поза Руссю, хоча в межах самої Руської держави. Цих фактів не могли оминути історики, що намагалися б навмисно не заглиблюватися в цю тематику. Тодішня схема відтворення історії давала таку можливість, бо опиралися на генеалогічну ідею, тобто відображала діяння представників пануючого роду – Рюриковичів. У контексті цієї схеми мимохідь згадується про долю корінного населення, але без заглиблення в цю вельми небезпечну для державної ідеології тему.
Окреслимо головні події доленосного ХІІ ст. . У середині ХІІ ст.

Образ Сталіна
Мало кому відомо, що в маленького Йосипа батько був п’яницею, який дуже сильно знущався над його матірю. Йосип ріс на жорстокості грузинського життя, навіть після того як він виріс він не простив батьку образ над матірю та над ним самим. Коли Йосип вчився на 2 курсі духовної семінарії він пізнав смак зради друга, який насміявся над його не достатками. В дитинстві його мало не переїхав кінь, хазяїн якого дуже сильно спішив. Всі ці події негативно вплинули на психіку вождя. На поч. 20ст він приймає участь в підривах, грабунках, підпалах. Декілька разів сидів за це у в’язниці.
Вже після вступу у партію Йосип знайшов своє призначення – він мріяв про посаду лідера, якого будуть боятися мільйони. Вже з приходом до влади Сталін(Джугашвілі) почав розправлятися зі своїми колишніми побратимами, опонентами. Всі хто були з ним пліч-о-пліч декілька важкий років загинули в...

Влітку 1688р Москва вирішила відновити війну з османами. В Москву почали приходити звернення прямо з східно-православного світу, поколонізованого османами. Від колишнього константинопольського патріарха Діонісія , позбавленого свого чину за дружбу з Росією, прибув архімандрит Ісайя. Він привіз грамоту від імені всіх вселенських патріархів, в яких викладувалось теж, що і в грамотах римського імператора і Венеціанської республіки, про те що настав час йти на османів, боротися з ними, про те що османи захопили частину християнського світу, і всі християни прагнуть вести війну з невірними. В 1689р відбувся 2 Кримський похід який закінчився не вдало. За наказом Софії генерал Шакловитий мав вбити Петра, але Петро втік в Троїцю Згодом влада Софії та її ставленика Голіцина була повалена, Петро, підтриманий полком стрільців захопив владу, при цьому відправивши Голіцина та його соратників на схід, а сестру в монастир.