Боспор, на відміну від Ольвії, Херсонеса, Тіри та інших північнопричорноморських грецьких рабовласницьких полісів-республік, був складною політичною системою. На чолі Боспорської держави стояв цар.Його класову опору становили багаті землевласники. Досить сильною була знать місцевих племен. У 80-х роках V ст. до н.е. під владою династії Археанактидів були об'єднані міста Пантікапей, Фанагорія, Гермонасса, Тірітака, Мірмекій, Кепи, Корокондама, Патрасій. У 438 р. до н.е. Археадів змінила династія Спартокидів, яка розширила володіння Боспору. У період найвищого політичного й економічного розквіту (IV ст. до н.е.) влада Боспорського царства поширювалася на Керченський і Таманський півострови, пониззя Кубані, дельту Дону і Східне Приазов'я. До складу населення Боспорської держави, крім греків, входили сінди, меоти та інші місцеві племена.

Черняхівська культура першої половини І тис. н.е. є археологічним еквівалентом великих соціально-економічних зрушень і етнокультурних утворень. Черняхівські старожитності поширені у лісостеповій і степовій зонах Правобережної України, у Лісостепу лівобережжя Дніпра, Молдові, на лівобережжі Нижнього Дунаю з виходом на землі Трансильванії в Румунії і Південно-Східної Польщі.

У 1949 р. у верхів'ях Інгульця О. І. Тереножкін виявив Чорноліське городище (Кіровоградська область), за матеріалами якого виділив чорноліську культуру і систематизував її старожитності. Чорноліська культур а є проміжною ланкою між білогрудівською та культурою скіфського часу у Правобережному Лісостепу. Хронологічно вона поділяється на два етапи: ранній (ХІ-ІХ ст. до н.е.) та пізній (IX — перша половина VIII ст. до н.е.). Пізніше в басейні р. Тясмин було відкрито й досліджено кілька городиш чорноліської культури. Відомі також численні поселення і поховання Досліджували пам'ятки чорноліської культури Г.Т. Ковпаненко, О.Ф. Пок-
ровська, Е.О. Петровська та ін.

Палеоліт (стародавній кам'яний вік) — перший і найтриваліший період кам'яного віку. Датується палеоліт приблизно 3 млн. — 10 тис. років тому,хоча тривалість його на різних континентах була далеко неоднаковою. Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу. Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, виготовила перший одяг,спорудила перші житла. Основним заняттям було збиральництво і полювання. Знаряддя праці виготовлялися зкам'яних порід, найчастіше кременю, шляхом простого оббивання, а в кінці епохи — ретушуванням.

У мідному віці для переважної більшості племен основними заняттями, що давали засоби для існування, були землеробство і скотарство. З їх розвитком людина почала менше залежати від примх природи. За енеоліту посилюється батьківське право у роді, племені. Розвиток продуктивних сил сприяв створенню умов для соціального і майнового розшарування, виділення вождів і повелителів. З'являються багаті поховання типу Майкопського кургану на Кубані, усатівських поховань поблизу Одеси тощо. Кількість символів влади вождів і повелителів у вигляді кам'яних булав, що з'явилися наприкінці неоліту, в мідному віці зростає, поширюються нові типи цих виробів,наприклад, так звані скіпетри, в тому числі у вигляді голови коня, бика тощо.

У результаті просування сарматів у Північне Причорномор'я частина скіфського населення була сконцентрована у пониззі Дніпра. Воно мало тісні зв'язки зі Скіфським царством у Криму. Зберігаючи певну автономію, пізньоскіфське населення у політичному плані, очевидно, було підпорядковане Скіфському царству в Криму. У матеріальній та духовній культурі пізньоскіфського осілого населення Нижнього Подніпров'я тісно переплелися елементи власне скіфської, сарматської, давньогрецької, римської і фракійської культур. При цьому простежуються певні впливи з боку
ранньослов'янського зарубинецького населення Середнього Подніпров'я.

Перші пам’ятки цієї культури відкрито наприкінці XIX ст. В.В.Хвойкою поблизу с.Зарубинці на Київщині. Тут досліджено залишки без курганного могильника з трупоспаленням. Серед супровідного інвентарю виявлено специфічний ліпний посуд та бронзові фібули. Широкі розкопки були проведені на могильнику зарубинецького типу у с.Корчувате поблизу Києва у 1940-1941 У другій половині XX ст. пам’ятки зарубинецької культури рр.І.М.Самойловським,який відкрив тут понад 100 поховань вивчали Є.В.Максимов,В.І.Бідзіля, С.П.Пачкова,П.І.Хавлюк,П.М.Третьяков,Ю.В.Кухаренко,К.В.Каспарова та ін..Дослідженнями визначено п’ять локальних районів,що становлять територію Полісся,Верхнє Подніпров’я,Південне Побужжя,Верхнє Подесення.

Структура уряду степових держав

Державні органи та посади. Функції
Верховний уряд
Правитель
- Полководець – головнокомандуючий об’єднаними силами імперії (на війні внутрішній зі степовиками та війні зовнішній з осілими)
- Голова конфедерації (арбітраж стосунків між кланами, між кланами й осілими)
- Голова ідеології (сакральний лідер іабо протагоніст релігійного культу)
- Законодавство
- Суд
- Розпорядник податків і данини
- Керівник міжнародної торгівлі
Династія
- Передача влади (визначення спадкоємця престолу і його легітимація)
- Співправління (учасники родинних нарад)
- Виконання державних функцій (територіальні адміністратори, комісари)