Смута на Галичині
Під час свого володарювання Роман Мстиславович не раз придушував повстання бояр, їхні намагання захопити владу. Після смерті Романа на Галичині починається велика смута. Спочатку намагаються правати Ігоревичі, але бояри були не задоволені їхнім правлінням, і у 1211р повісили їх, це була не бувала подія на Русі, бо за законами Русі особа князя вважалась недоторканою. Надалі боярство вирішило не давати князям закріпитися на Галичині, князів саджали і швидко знімали з престолу.
Побачивши таку смуту угорський король вирішує взяти Галичину під свої руки. Для цього у 1214р укладається договір з польським князем Лешком, якиж також був не проти спадщини Романа: малолітнього королевича Коломана, сина Андрія, одружили на доньці Лешка і посадили королем у Галичі, коронувавши його короною, присланою папою.

Історичне значення Галицько-Волинської держави
1) Друга після Київської Русі велика держава на українських землях, яка продовжувала її культурні традиції;
2) Захистила від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східних словян, сприяла їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності;
3) Після занепаду Києва стала центром економічного і політичного життя, який забезпечував високий рівень розвитку українських земель;
4) Упродовж століття після монгольської навали забезпечувала безперервність розвитку традицій самостійного державного життя на українських землях;
5) Своєю орієнтацією на Захід сприяла поступовому подоланню однобічності візантійських культурних впливів і збільшенню можливостей поширення західноєвропейських культурних впливів.

У 1223р в битві на р.Калка русько-полоцьке військо отримало поразку, але найбільш вцілілим залишилось військо Данила, який перший пішов в бій, і останній почав відступати з бою. В цій битві Данило хотів слави, але через те що галичани пішли перші в бій, вдалося вижити.
1238р Данило нібито йде на Литву, щоб захопити її, але по дорозі не сподівано атакує Дорогочин, магістр Бруно навіть не сподівався вести бій, тевтонців було в декілька разів менше за військо Данила. Існує думка що Данило бився один на один з магістром Бруно.
1245р під Ярославом Данило розбиває угорсько-боярське військо. В цій битві використав тактику, що сильних ставить по флангам (з ліва та справа), а слабші частини ставити в середину, що фактично вирішило хід битви.
1253р заручення підтримки Папи Римського, спроба походу на монголів. Марні надії князя-короля на підтримку Європи.
Тобто можна стверджувати, що Данило все-таки був великим полководцем, хоч і хитрістю, але отримав низку перемог над своїм ворогом. З іншої точки зору цю думку можна заперечити тим, що, майже в кожній битві у Данила були союзники(поляки,руські князі тощо) і, що саме без їх допомоги Данило не з міг би отримати перемоги. Він реорганізував своє військо, щоб вдало вести боротьбу.