Манат(Мануту)
«Доля», «рок», «смертельний рок». В древньоарабській міфології богиня долі і відплати, шанована в усій Північній та Центральній Аравії. Манат – богиня підземного царства, берегиня могильного спокою, в державі Набатея – покровительниця поховань; в Набатеї та Пальмірі вона ототожнювалась з грецькими богинями Тіха і Немесіда. В пантеонах у арабів Сірійської пустелі Манат – дочка Аллаха і Аллат, сестра Уззи; в Центральній Аравії – старша дочка Аллаха, сестра Аллат і Уззи, на півдні Центральної Аравії – дочка Уззи. В місці Медіна Манат, мабуть, була його покровителькою і володаркою, її святилище являлось центром племінних зборів. Статуетки Манат слугували домашніми божествами.

Арджасп
В іранській міфології вождь кочовий туранських племен, по більш пізніших даних хіонітов(евталітов), виступав противником віри Зарашутри(Зороастризма). Веде боротьбу з іранськими царями. В боротьбі з віштапсою потрапляє в полон, йому виколюють око, відрізають вухо,руку та ногу та відсилають додому розказати хіонітам про розгром їхнього війська « в жорстокій битві Віштапси з Ажидакою».