1) Реалізація її при посередництві малих виробників - селян, яким феодал передавав землю на утримання. Селянин таким чином являвся не власником землі, яку він обробляв, а лише її утримачем на певних умовах, аж до права спадкового утримання. Залежність від феодала реалізовувалась у вигляді ренти (відпрацьовачної, натуральної або грошової), тобто роботи або плати на користь феодала. Але на землі селянин вів самостійне господарство, мав свій будинок, тварин, знаряддя праці, а також заорювання від феодала у випадку відпрацьованої ренти. З обох сторін вони виступали як зацікавлені, але нерівноправні особи. Селянин був в економічній залежності від феодала, що породило позаекономічний примус виробника;
2) Поєднання власності з політичною владою. Володіння феодалами політичною владою в великих чи малих розмірах судовою, фінансовою, адміністративною, військовою - забезпечувало їм можливість здійснювати позаекономічний примус;

Коробкин Пётр Гаврилович (1923-1978).
В РККА с 1941 года. Воевал в артиллерии.
Участвовал в боях на среднем Дону и под Курском,
в освобождении Украины и Польшы,
в Висло-Одерской и Берлинской операциях.
Родился 26 июля 1923 года в селе Средний Егорлык Целинского района Ростовской области. В июне 1941 окончил среднюю школу в станице Курганной Краснодарского Края.
И в том же 1941 году был мобилизован в ряды РККА.
После окончания Черкасского военно-пехотного училища
с июля 1942 воевал на фронтах Великой Отечественной войны.
=========================================

Проблема періодизації новітньої історії і наслідки І світової війни для усього світу
1)Думка Трубайчука, що потрібно вважати відліком історії початок 20стр, тобто 1900р;
2)1914р – з початком І світової почався новий період в історії людства;
3)Третя думка – 1918р – закінчення І світової війни;
4 Четверта думка – початок великої жовтневої революції
І 1918р – жодна війна не відкривала нового етапу розвитку людства, а відводила риску під загальним розвитком попередньої епохи;
ІІ Завершення війни призвело до формування нової структури міжнародних відносин, в основі якої лежала Версальсько-Вашингтонська система колективної безпеки;

У 1949 р. у верхів'ях Інгульця О. І. Тереножкін виявив Чорноліське городище (Кіровоградська область), за матеріалами якого виділив чорноліську культуру і систематизував її старожитності. Чорноліська культур а є проміжною ланкою між білогрудівською та культурою скіфського часу у Правобережному Лісостепу. Хронологічно вона поділяється на два етапи: ранній (ХІ-ІХ ст. до н.е.) та пізній (IX — перша половина VIII ст. до н.е.). Пізніше в басейні р. Тясмин було відкрито й досліджено кілька городиш чорноліської культури. Відомі також численні поселення і поховання Досліджували пам'ятки чорноліської культури Г.Т. Ковпаненко, О.Ф. Пок-
ровська, Е.О. Петровська та ін.

Палеоліт (стародавній кам'яний вік) — перший і найтриваліший період кам'яного віку. Датується палеоліт приблизно 3 млн. — 10 тис. років тому,хоча тривалість його на різних континентах була далеко неоднаковою. Це час появи людини і формування її сучасного фізичного типу. Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, виготовила перший одяг,спорудила перші житла. Основним заняттям було збиральництво і полювання. Знаряддя праці виготовлялися зкам'яних порід, найчастіше кременю, шляхом простого оббивання, а в кінці епохи — ретушуванням.

За час розвитку археологічної науки зусиллями вчених багатьох країн вироблено загальну періодизацію пам'яток археології. У кожному великому районі Європи вона, однак, має деякі відмінності, особливо щодо пізніх археологічних періодів.
Для території України вже більш-менш усталеною є така загальна археологічна періодизація:

У мідному віці для переважної більшості племен основними заняттями, що давали засоби для існування, були землеробство і скотарство. З їх розвитком людина почала менше залежати від примх природи. За енеоліту посилюється батьківське право у роді, племені. Розвиток продуктивних сил сприяв створенню умов для соціального і майнового розшарування, виділення вождів і повелителів. З'являються багаті поховання типу Майкопського кургану на Кубані, усатівських поховань поблизу Одеси тощо. Кількість символів влади вождів і повелителів у вигляді кам'яних булав, що з'явилися наприкінці неоліту, в мідному віці зростає, поширюються нові типи цих виробів,наприклад, так звані скіпетри, в тому числі у вигляді голови коня, бика тощо.

Серед великої кількості різноманітних інтелектуальних фантомів, якими визначаються сучасні уяви російської еліти і посполитів про Україну, почесне місце посідає так званий "міф Галичини", або, як прийнято в російських джерелах, "Галиции".
Саме тому, що яке-небудь об'єктивне, чесне і науково безстороннє вивчення України, її культурної і історичної проблематики в Росії відсутнє, міфи охоче підносяться до статусу позитивного знання і стають основою формування політики. Росія вже ставала жертвою подібних міфологій в своїх політичних і воєнних зусиллях. Досить пригадати "японський міф" зразка 1905 року - про "желтых макак", яких "шапками закидаем".
Або, наприклад,"афганський міф" - про жадаючих соціалізму афганців, котрі чекають не дочекаються братів з півночі, щоб зустріти їх квітами і східними танцями, зняттям паранджі і втратою інтересу до мечеті, бо їм побудують клуб.