Барон Андріан про Галичину
Східна Галичина, де лише четверта частина населення є поляки, віра в яких в тверду польськість і ворожість до Росії мала бути як би догматом,-була віддана на поталу полякам. Одначе ця «догма» виявила себе фальшивою;події довели ясно, що несправедливе політичне трактування українського народу викликало в ньому відхід від москвофільства. Польська шляхта та міщанство, обсипані ласками Австрії, стали таємними і явними москвофілами… Тверджу, що хитра політична система польської гегемонії в Східній Галичині виявила себе якнайгірше в час російської окупації.

Прихід Мазепи до влади та методи його влади
В 1687р в результаті 1 кримського походу Самойловича було скинуто, гетьманом став Мазепа. Скинувши свого попередника-гетьмана Самойловича і сівши на його місце не без допомоги могутнього времінника, фаворита царівни Софії Голіцина, якому в подяку за заступництво преподніс князю 10 тисяч рублів, взятих із конфіскованої скарбниці Самойловича. Користуючись заступництвом князя, Мазепа розправився зі всіма, хто був близький до Самойловича, і заразом з тими, хто, на його думку, міг би зіграти такий жарт як він з Самойловичем. Коли Софія опинилась в опалі, а з нею і Голіцин, Мазепа зумів дуже щвидко увійти вдовіру до молодого царя Петра І. І ця довіра була настільки міцною, що Петро, не думаючи, відкидав потік доносів на Мазепу, хоча багато з них містили факти, які граничили зі зрадою в діях Мазепи. Він був Винахідливим в своїй жорстокості, підступний по відношенню до своїх найближчих співробітників-нагороджуючи,явно порочив їх в своїх донесеннях царю, який приймав рішення, як правило, бажані Мазепі(так сталося з Кочубеєм).

Березневі статті-зрада чи вимушеність?
Ми всі знаємо про події 1647-1657р, коли йшла боротьба не на життя, а на смерть за волю України. Так бачачи ситуацію на фронті Хмельницький робить вимушений крок-підписує договір з Московською державою. Чи був цей договір 1654р зрадою чи ні?Треба критично до цього відноситись. На 1654р Україна вже 5 років воює з поляками, багато полягло козаків та мирного населення, Польща просувається на Україну. Якби Україна не підписала б березневих статей – то 5років боротьби за незалежну Гетьманщину були б марними. Не чесно було з боку Московської держави скривати частину статей від України та гетьмана. Причому при підписанні договору посол Московщини заявив, що московський цар не дає присягу на вірність та не пригинає голову перед своїми підданими, але від гетьмана цього вимагає, через що майже не зірвались переговори з Московщиною. За цими статтями у Гетьманщини були досить великі права, які з кожними новими статтями московський уряд змінював аж поки не загарбав всю Україну. Події 1654р показують на гарні стосунки між сторонами, але зрада московітами України була заздалегідь передбачена, до того ж під час підписання березневих статей велися таємна переговори з Річчю Посполитою...

Проблема періодизації української національної революції
1) Бойко подає періодизацію починаючи від 1648 закінчуючи 1676р, виділяє 3 етапи: 1648-1657р – найбільше піднесення, 1657-1663р- громадянська війна,що призвела до розколу Гетьманщини, 1663-1676р-боротьба за возз’єднання Української держави.
2) Частина істориків схильна до думки 1648-1654р, саме ці історики знаменують закінчення національно-визвольних змагань підписання березневих статей 1654р.
3) 1648-1657р- до цієї думки схильна більша частина істориків, за нею національно-визвольна війна закінчується зі смертю головного ватажка в 1657р- Богдана Хмельницького.
4) 1648-1663р- до цієї думки схиляється менша половина істориків, але вона також є важливою, бо за нею національна революція закінчується Чорною Радою в Ніжині 1663р і поділом на Правобережну і Лівобережну гетьманщину.
5) 1648- 1676р- цю думку підтримує мала кількість істориків. За нею національна революція закінчується після зміщення Дорошенка в 1676р і приходом Самойловича.

Як всім відомо з курсу історії, що Берестейську унію підписали в 1596р, в 1595р Папа Римський благословив на цю унію Іпатія Потія, Борецького та інших прихильників унії. Але унія стала не об’єднанням двох вір, а новою вірою, з нахилами на католицьку і православну віру. Ця унія стала осередком нової боротьби за віру між православними, уніатами та католиками. Тобто звідси можна сказати, що унія це нова віра. На західній Україні ця унія була осередком збереженням національних традицій та культури від поглинення іншими народами. Віра не повинна бути осередком суперечок, Бог один, але ставлення до нього у різних релігійних конфесій різне.

У 1223р в битві на р.Калка русько-полоцьке військо отримало поразку, але найбільш вцілілим залишилось військо Данила, який перший пішов в бій, і останній почав відступати з бою. В цій битві Данило хотів слави, але через те що галичани пішли перші в бій, вдалося вижити.
1238р Данило нібито йде на Литву, щоб захопити її, але по дорозі не сподівано атакує Дорогочин, магістр Бруно навіть не сподівався вести бій, тевтонців було в декілька разів менше за військо Данила. Існує думка що Данило бився один на один з магістром Бруно.
1245р під Ярославом Данило розбиває угорсько-боярське військо. В цій битві використав тактику, що сильних ставить по флангам (з ліва та справа), а слабші частини ставити в середину, що фактично вирішило хід битви.
1253р заручення підтримки Папи Римського, спроба походу на монголів. Марні надії князя-короля на підтримку Європи.
Тобто можна стверджувати, що Данило все-таки був великим полководцем, хоч і хитрістю, але отримав низку перемог над своїм ворогом. З іншої точки зору цю думку можна заперечити тим, що, майже в кожній битві у Данила були союзники(поляки,руські князі тощо) і, що саме без їх допомоги Данило не з міг би отримати перемоги. Він реорганізував своє військо, щоб вдало вести боротьбу.

Битви на річці Альті і їхній вплив на подальші історичні події.
1) 1019р – в результаті поразки поразки від Ярослава, Святополк тікає до печенігів і збирає нове військо, з яким він він іде на Ярослава. Але Ярослав розгромлює Святополка і остаточно затверджується при владі(хоча з 1024 по 1036р правив разом з братом Мстиславом).
2) 1068р- тріумвіри отримують нищівну поразку від половців, наслідок повстання віче в Києві, віче стає сильною ланкою суспільства

Джерела дозволяють прийти до висновку, що в роки князювання Аскольда "Русь" прийняла хрещення на державному рівні, мабуть, до цього часу слід відносити і початок церковної організації. Письмові свідчення стверджують, що на Русь в 60рр 9ст відправлялись ієрархи. Про статус першопочаткової Руської православної церкви сказати, що-небудь важко. Це могло бути і єпископство і митрополія. До останнього схиляє нас реєстр православних кафедр, поміщений в церковному уставі імператора Льва 6 (886-912), в якому під 61-м номером стоїть Русь. Правда цілий ряд дослідників не схильні дуже довіряти цьому джерелу, відносячи його до більш пізнього часу. Християнізація не набрала великого оберту, так як ще не визріли для цього умови.